На початку червня того року чотири вагони швидкісного пасажирського поїзда доставили до Києва для участі у виставці транспорту соціального призначення. На виставці був міністр транспорту Георгій Кірпа, інші провідні фахівці міністерства. Крюківські вагони без сумніву, викликали підвищений інтерес не тільки у фахівців, але і у всіх без винятку відвідувачів виставки, тому що вигідно відрізнялися від інших. Потім відбулися контрольні поїздки вагонів експреса по маршруту Київ-Харків.
А 3-4 червня 2002 року на КВБЗ засідала міжвідомча комісія, яка розглянула результати випробувань пасажирських вагонів. Вагонобудівники складали іспит на право випустити на залізниці країни перший свій швидкісний поїзд. Ця міжвідомча комісія розглядала не тільки 5 модифікацій вагонів столичного експреса, але і результати додаткових випробувань першого дослідного вагона моделі 61-799 в різних кліматичних умовах.
Попередньо йшло обговорення на засіданнях чотирьох робочих груп, які очолювали досвідчені фахівці ДІІТ - Днепропетровсокго інституту інженерів транспорту і УкрНДІ - Українського науково-дослідного інституту вагонобудування. Всього до складу комісії входило понад 50 осіб!
Працювали вони швидко, але скрупульозно розглядали всі документи, все перевіряли, звіряли, гаряче обговорювали. Голова МВК, заступник генерального директора Укрзалізниці Анатолій Лашко підкреслював, що пасажирський вагон - це виріб підвищеної складності, тому дрібниць бути не може. Наші конструктори, інші фахівці активно допомагали членам МВК, провели серйозну підготовку. І члени комісії, і її керівник в результаті виставили українським вагонам високу оцінку.
Конструкторської документації на пасажирські вагони моделей 61-779, 61-779Б, 61-779В, 61-779Г, 61-779Д і 61-779Е присвоїли літеру «О1» і дозволили виготовлення дослідних партій: серійних вагонів моделі 61-779 – 150 штук; вагонів швидкісних поїздів моделей 61-779Б, 61-779В, 61-779Г, 61-779Д і 61-779Е – по 50 вагонів кожної моделі.
Стрімко наближався термін здачі вагонів замовнику. 10 червня на КВБЗ вийшов наказ про проведення контрольних поїздок швидкісного поїзда. Вони пройшли успішно!
На 12 червня 2002 року були призначені урочистості. Спекотний літній день. І ми стоїмо на пероні. І це вже не звична заводська обстановка, а залізниця. І все як на вокзалі. Багато-багато людей. Здається, повітря насичене їх почуттями і переживаннями: радість, хвилювання, очікування, легкий смуток прощання. І ось оголошення по гучномовцю:
- На першу колію подається пасажирський поїзд.
Під звуки гімну підприємства вісім новеньких, сяючих фарбою вагонів, легко і красиво пливуть уздовж перону і зупиняються навпроти будівлі вокзалу. Цей старий крюківський вокзал ще не бачив такого!
Менше року минуло з того дня, коли за ворота нашого підприємства вийшов перший зразок українського пасажирського вагона. Позаду місяці напруженої праці вагонобудівників, фахівців Укрзалізниці, підприємств-суміжників. Виходить на велику дорогу перший швидкісний поїзд Київ-Харків. У першому експресі злилися воєдино помисли, надії, майстерність вагонобудівників і залізничників, наших українських суміжників і партнерів. Багато людей сумлінно і наполегливо робили свою справу, щоб пасажирам було зручно і комфортно.
Державні справи міністра і обов’язки депутата обласної ради не дозволили бути присутнім на святі Георгію Кірпі і Володимиру Приходьку. Але, безумовно, це був їх день. Вони вклали в експрес свою волю, талант, натхнення і віру.
Кульмінація свята — підписання символічного акту прийому-передачі першого Українського експресу. Провідники з’являються в дверях вагонів, вони піднімають свої жовті прапорці. Поїзд рушає з місця. І серце летить за ним. Щасливої дороги!
З тих пір промайнуло 15 років. Ми проводжали багато партій вагонів, в тому числі й в інші країни, проводжали електропоїзди, дизель-поїзд. Але те, що було вперше, найближче до серця. Воно гріє і надихає нас у нелегкі хвилини. Зі святом вас, вагонобудівники! Вітаємо зі святом і колег-залізничників, і наших партнерів по бізнесу — всіх тих, хто вніс свій вклад у втілення ідеї швидкісного руху пасажирських поїздів в Україні в життя у 2002 році, рівно 15 років тому.
