Він народився у Крюкові, можна сказати, виріс на сцені заводського палацу культури, бо вийшов на неї вперше у 7 років. А далі - перші пісні, гра у дитячому духовому оркестрі та шкільному вокально-інструментальному ансамблі, навчання у Полтавському музичному училищі, яке він закінчив із червоним дипломом.

Успішно навчався і в Київській консерваторії, потім працював у Смоленській філармонії, та незабаром повернувся до рідного Кременчука й очолив колектив палацу культури. Він - автор 5 музичних альбомів, володар Гран-прі конкурсу композиторів Полтавщини «Журавлиний ключ» за пісню високого патріотичного спрямування «Стоїть під Києвом Батий». А ще він є автором гімну ПАТ «КВБЗ», маршів і пісень про Крюківський вагонобудівний завод.

Леонід Олександрович любив свою родину. Він доглядав хвору стареньку маму до кінця її днів, любив розповідати про те, як з дружиною Ларисою облаштовують садибу, бо обидва захоплювалися ландшафтним дизайном, пишався успіхами сина, показував нам фотографії онука. Приходив на нараду – жартував із колегами, кожному вмів сказати щось приємне. Мав широке коло друзів, умів спілкуватися і дружити.

Як же так, Льоню?.. Чому, навіщо? Ти ж умів боротися і досягати намічених цілей, ти ж так любив життя у всіх його проявах. Господи, дай нам сил винести цю втрату! Ти назавжди станеш для нас прикладом творчої наснаги, вміння віддавати талант людям. А тому, як це прийнято, коли йде за межу артист, - аплодуємо стоячи.

Наглядова рада, правління, профком, колектив палацу культури, всі вагонобудівники глибоко сумують із приводу передчасної смерті Леоніда Олександровича Криси. Співчуття рідним і близьким.