Перший День відкритих дверей був проведений 7 травня 1999 року, коли відзначали 125-річчя Крюківського вагонобудівного.
«Без сумніву, цей день назавжди увійде в історію нашого підприємства, як один із днів його тріумфу. Його запам’ятають на довгі роки вагонобудівники, ветерани, діти, тисячі кременчужан, які стали свідками та учасниками широкомасштабного театралізованого дійства», - писав «Вагонобудівник» 13 травня 1999 року.
Урочисте відкриття заводських воріт було призначено на десяту годину. Але вже о восьмій на прохідних почали збиратися люди, переважно ветерани. Вони вітали один одного, згадували. А трудівники з родинами, дітьми, сусідами, друзями підійшли до прохідних святковими колонами вулицями Івана Приходька і Республіканської. Здавалося, жодного разу прохідні не бачили такого людського моря.
На заводі працювали торгові точки комбінату громадського харчування та торгової фірми «Вагонобудівник» (не плутати з нинішньою торговою фірмою, тоді у складі КВБЗ був підрозділ роздрібної торгівлі). У вестибюлі заводоуправління зустрічали гостей. Їм вручали на згадку сувеніри, серед яких щойно виданий літопис «Від майстерень до концерну».
У цехах тривали зустрічі, робітники показували дітям та внукам свої робочі місця. Працювали журналісти міських ЗМІ. Через дві години почався урочистий мітинг в центрі заводу. На подіумі керівники заводу, міста області, високі посадові особи з міністерства, Укрзалізниці, уряду, колишні директори заводу, іноземні партнери. «Наша біографія – це історія розвитку вітчизняного вагонобудування від перших двовісних платформ до сучасних вантажних вагонів, до початку українського пасажирського вагонобудування», - говорив тоді очільник підприємства Володимир Приходько.
Поряд було організовано виставку натурних зразків продукції КВБЗ. Затим – концерт за участю Таїсії Повалій, Павла Зіброва, Андрія Данилка.
Кожен знайшов на ювілеї своє місце і відкривав для себе вагонобудівний знову і знову Так було задумано.
Отже, успіх першого Дня відкритих дверей надихнув провести такий же захід і 25 вересня 2004 року - у дні святкування 130-річчя заводу. Це була субота. Людей, які бажали відвідати підприємство, виявилося чимало. Центральна алея заводу нагадувала гамірну вулицю великого міста. Знову ж таки вагонобудівники показували дітям, друзям свої робочі місця, виставку вагонів просто неба. Багато підрозділів організували вітання для своїх гостей. Урочистий вечір того року відбувся у заводському палаці культури.
Третій День відкритих дверей пройшов 26 вересня 2009 року на честь 140-річчя КВСЗ. Саме так, у 2004 році – 130, через 5 літ – 140. У цифрах немає помилки. Навпаки, історичну помилку було виправлено. Адже завдяки дослідженням заводських журналістів було знайдено документи і підтверджено дату заснування Крюківських вагонних майстерень – 1969 рік. Разом із будівництвом залізниці у посаді Крюків-на-Дніпрі.
Тож тієї вересневої суботи вагонобудівники не тільки відчинили заводські ворота, а й відкрили свої серця гостям підприємства. Звісно, родзинкою виставки продукції став пасажирський вагон виробництва КВБЗ. Люди могли зайти всередину, посидіти в купе, оглянути обладнання нової технічно складної продукції.
Кажуть, рекорд з кількості відвідувачів встановив корпус пасажирського вагонобудування. Адже до його продукції завжди був підвищений інтерес у людей, які знаються в залізничній техніці, і не тільки.
Тоді вийшла друком нова книга про підприємство «Крюківський вагонобудівний завод – 140 років розвитку та вдосконалення». Її презентували засобам масової інформації, на зборах у трудових колективах. Чи не головною сенсацією стало те, що вперше публічно було розказано про випуск інженерної переправно-десантної техніки на КВБЗ у 1951-1991 роках.
23-24 вересня 2011 року на КВБЗ проходили урочистості з нагоди 10-річчя галузі українського пасажирського вагонобудування.
І можна без перебільшення сказати, що Днів відкритих дверей було відразу два поспіль.
У нещодавно збудованому складально-зварювальному цеху корпусу пасажирського вагонобудування була організована грандіозна виставка. Глядачам представлено натурні зразки нової техніки: швидкісний двосистемний електропоїзд, вагони міжрегіонального поїзда локомотивної тяги, вагон міжнародного класу габариту RIC, поїзд метро з асинхронним тяговим приводом. Він тоді якраз проходив випробування у Київському метрополітені, та його спеціально доставили на деякий час на завод. Були на виставці також спальний вагон нового покоління «Мета», пасажирські візки для руху зі швидкістю 220 кілометрів на годину. Розгорнули свої експозиції наші партнери: Український науково-дослідний інститут вагонобудування, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, фірма «МДС» з Дніпра, завод «Екватор» з Миколаїва, «Софіт-люм» з Кременчука «Хартрон-Експрес ЛТД» та «Комунар» з Харкова.
До 2011 року, за 10 літ, ми зробили такі масштабні кроки у створенні транспорту соціального призначення, що це важко осягнути розумом. Це було схоже на диво! Але ж ми знаємо: усе створене талантом і невтомною працею людей, волею і натхненням заводчан. «Сподіваємося, що 10-річчя галузі пасажирського вагонобудування України приверне більшу увагу уряду, громадськості, адже вітчизняному виробнику надзвичайно потрібна реальна і суттєва підтримка», - писав тоді «Вагонобудівник».
Отже, 23 вересня – высокі гості и партнери, виставка продукції нашої і партнерів, мітинг і нагородження. 24 вересня – з 13 до 15 години – День відкритих дверей для всіх бажаючих, показ ЕКр-1 та іншої вищезгаданої продукції пасажирського вагонобудування.
Щоб подивитися наш електропоїзд, про який тоді багато говорилося і писалося у ЗМІ, прийшли не тільки мешканці Кременчука - люди приїздили з інших міст. Затим вони залишали свої захоплені відгуки на форумах, у соціальних мережах. Приводили школярів цілими класами. Колективи фотографувалися на згадку біля електропоїзда. Так, майбутній «Тарпан» громадяни України побачили вперше. Білий, легкий, стрункий і водночас потужний він стояв на всю довжину нового цеху – від дверей до дверей. Дивовижно!
Який можна зробити висновок з усього сказаного, пройденого? День відкритих дверей – важливий іміджевий, рекламний, виховний, пізнавальний, профорієнтаційний захід. І, звичайно, розважальний. Як кажуть, все в одному флаконі. Готувати і проводити його - справа непроста, відповідальна, копітка для багатьох людей. Але ж результат того вартий.
Ганна Кудіярова.
Фото Юрія Язовцева.
