Четвер, 18 лютого 2021 13:21

Скільки українські міста втрачають на закупівлях комунальної техніки через імпорт, або Скупий двічі платить

previyy

previyy
16 лютого на порталі «Бізнес Цензор» була розміщена колонка голови наглядової ради ПАТ «КВБЗ» Володимира Приходька. Вона про те, що держава і суспільство зазнають втрат по всіх проєктах, де товар, який можна виготовити в країні, закуповують через імпорт.
«Свобода слова Савіка ШУстера» на ТК «Україна» у випуску від 12 лютого 2021 року підняла дуже актуальну тему - НЕ зроблено в Україні.

Звучить образливо. Тези цієї теми окреслені дуже чітко:

- Чому в багатомільйонних тендерах на постачання складної й вартісної продукції машинобудування виграють не українські, а іноземні компанії?
- Чи підтримує влада українських виробників?

Власне, відповідь на друге питання очевидна й витікає із першої тези. На жаль, через обмеженість у часі я мало встиг сказати у прямому ефірі. Тому вважаю необхідним доповнити.

На чому будувався виступ мерів найбільших міст України – Харкова і Львова? В. о. мера Харкова Ігор Терехов говорив, що при проведенні тендеру на закупівлю 8 поїздів метро потурбувався про добробут харківської громади. Тому перемогу присудили китайцям, а не українському КВБЗ. Його не цікавлять турботи Крюківського вагонобудівного заводу, проблеми національного виробника, що нібито випускає неконкурентну продукцію, тому що не вкладає коштів у розвиток виробництва. А от китайська компанія CRRC – це все.

Стало очевидним, що Харків черговий раз вводить громадськість в оману. Насправді все – з точністю до навпаки.

Присуджуючи перемогу китайцям, взяли тільки ціну постачання без урахування вартості життєвого циклу. Але ж вартість експлуатації в китайських виробників у 7,5 раза вища, ніж в українських. Тому вже за один рік експлуатації різниця в ціні всього в 1 млн євро нівелюється. А за 40 років (саме стільки має працювати поїзд метро) Харківська мерія переплатить китайському постачальникові 43,5 млн євро. Це практично ще один бюджет закупівлі 8 поїздів – 45 млн євро.

Ігор Терехов не сказав, що мерія й метрополітен Харкова грубо порушили тендерні умови, які самі ж і склали.

Говорити про рівень китайської продукції вважаю неетичним. Всі, хто в темі, знають: в Україні працюють 170 вагонів метро, яких торкнулися руки крюківських вагонобудівників. В основному – в Київському метрополітені, а також один поїзд з асинхронним тяговим приводом – у Харківському.

 Для професіоналів і тих, хто цікавиться: серед них 35 нових вагонів і 135 таких, що пройшли глибоку модернізацію за кошти «зелених» інвестицій в рамках україно-японського проєкту.

vagon metro

vagon metro

Глибока модернізація означає, що кузови перероблені повністю, нові й візки, й інтер’єри, і кабіни машиністів. Та практично нічого старого не лишилося, окрім металоконструкції кузова. І та допрацьована в об’ємі від 25 до 60 відсотків.

pult

pult

Погодьтеся, це значний відсоток рухомого складу, великий досвід експлуатації української продукції, що його ми маємо вже сьогодні. У той же час жодного китайського поїзда на території України, а також Білорусі, Росії немає.

А тепер найголовніше: закупівля здійснюється за позикові кошти Європейського інвестиційного банку. А банк дозволяє надавати цінові преференції в розмірі 15 відсотків вітчизняному виробнику, який має локалізацію більше 30 процентів. В Одесі саме так і зробили при проведенні тендеру на закупівлю комунальної техніки. Так чому ж Харківська чи Львівська мерії не застосували цю преференцію? Це легко можна було зробити.

Тим більш дивний вигляд мають «докори сумління» мера Львова Андрія Садового, який у тому ж ефірі скаржився, що перемога у тендері на постачання автобусів дісталася МАЗу. А чому ж Садовий не замовив «Електрону» – провідному підприємству Львова – виготовити для міста 100 автобусів? Адже саме у Львові ці робочі місця, організоване складання машин. Ні, він замовив їх на МАЗі, причому не найновішого покоління, а «Електрон» на тендер прийшов із новими автобусами. Й автобуси МАЗу виявилися дешевшими.

Із уст мерів Харкова і Львова ми не почули слів про втрату робочих місць у містах, якими вони керують. Окрім Крюківського вагонобудівного заводу, у проєкті зі створення вагонів метро беруть участь 30 великих підприємств-субпідрядників по всій країні. Зокрема й такі відомі харківські колективи, як «Комунар», «Промдизель», «ЛОТ», «Ірбіс», «Хартрон-експрес», що постачають електроніку, системи безпеки, склопластик й інші комплектуючі. Чи замислювалися вони над тим, що тисячі людей втратили робочі місця, тому що не беруть участі у виробництві вагонів метро, автобусів?

Виходить, Ігореві Терехову байдуже, чи є в Харкові робочі місця. Нам не байдуже! Порівняння фінансових показників й економічного ефекту співробітництва з вітчизняним виробником у проєкті оновлення рухомого складу КП «Харківський метрополітен» замість купівлі через імпорт у китайської CRRC свідчить про користь для держави в 300 млн грн, для мерії Харкова – в 176 млн грн, для Харківського метрополітену – в 1 млрд 287 млн грн протягом терміну експлуатації. Для виробництва лише 8 поїздів додатково би створили 1100 робочих місць із зарплатою у 374 млн грн.

444444444444444

444444444444444

Харків втратив робочі місця, фонд оплати праці, податки й прирівняні до них платежі. Додатково з міського бюджету ще доведеться заплатити більше 25% від суми податків та зборів – ПДВ, розмитнення.

Це гроші, які не підуть на будівництво, охорону здоров’я, освіту в Харкові. Вони підуть на покриття тих витрат, яких можна було б уникнути, якби перемога в тендері дісталася українському виробникові.

Ось така насправді «турбота» мера про Харків. Подібна ситуація – й у Львові. Ті ж самі витрати на розмитнення, обслуговування. Тому ми сьогодні мусимо говорити про погляд місцевих громад, їхніх комунальних підприємств (метрополітени, автопарки), підвладних цим самим громадам, на питання захисту інтересів національних товаровиробників. Тих самих конкретних виробників, що знаходяться на території цих самих громад. Така от турбота про зайнятість населення, оплату праці містян, поповнення бюджету, розвиток у місті культури, торгівлі.

Я вже не кажу про патріотизм і громадянську позицію. На такі питання потрібно дивитися на державному, а не містечковому рівні – «мені б для Харкова, мені б для Львова».

В обох випадках держава і суспільство зазнають втрат. По всіх проєктах, де товар, який можна виготовити в країні, купують через імпорт, – така сама ситуація. В ефірі «Свободи слова» мені не вдалося про це сказати, але мовчати про це не можна.

У наших міських адміністрацій немає державницької позиції, не дружать вони з економікою. І розмови про те, що ми купуємо більш дешеве, звучать смішно. Насправді згідно з відомою приказкою – «Скупий двічі платить».

Знаю, що між президентом Федерації роботодавців України Дмитром Олійником і Савіком Шустером є усна домовленість про те, що найближчого місяця це питання буде розглянуте додатково, у ширшому форматі як окрема тема для прямого ефіру.

Володимир ПРИХОДЬКО,
голова спостережної ради ПАТ «КВБЗ», член президії Федерації роботодавців України.

 

Прочитано 331 разів