Четвер, 25 червня 2020 08:39

Промисловий Кременчук голосує «ЗА» пілотний проект Мінекономрозвитку

Postanova Kabmin 2

Postanova Kabmin 2
На сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України 11 червня 2020 року оприлюднено проєкт постанови «Деякі питання реалізації пілотного проєкту щодо здійснення закупівель техніки галузі машинобудування з підтвердженим ступенем локалізації виробництва». 18 червня проєкт схвалив Урядовий комітет. Наступним кроком має стати його розгляд Урядом України. За пропозицією Мінекономрозвитку цей пілотний проект планується здійснити в період від прийняття до 31 грудня 2021 року.

Реакція на публікацію проекту говорить про його актуальність

Мета проєкту - визначення при проведенні процедур закупівель найбільш економічно вигідних для України пропозицій із застосуванням критерію локалізації виробництва поряд з ціною або вартістю життєвого циклу. Критерій локалізації застосовується тільки при оцінці пропозицій учасників і не призводить до збільшення ціни продукту. При цьому питома вага критерію локалізації в оцінці пропозиції учасників складе не більше 30%.

Якщо, крім ціни або вартості життєвого циклу, замовник буде застосовувати критерій локалізації разом з іншими критеріями, то питома вага локалізації виробництва в загальній оцінці не може бути нижчою 15%.

Ось такий важливий, зрозумілий і дуже своєчасний проєкт. Про його своєчасність і актуальність свідчить зростаюча залежність України від імпорту, який набуває загрозливих масштабів (з 2016 по 2019 рік товарний імпорт зріс на 65% - з 36,6 млрд дол. до 60,4 млрд дол. США). А також негативний досвід численних закупівель техніки по імпорту за наявності в Україні виробника аналогічної продукції (останні яскраві приклади 2020 року - рішення українських тендерних комітетів про будівництво турецькою компанією моста в Запоріжжі та закупівлі вагонів метро для Харківського метрополітену у китайського постачальника). Це кілька сот мільйонів євро тільки у двох тендерах.

Імпорт в Україну вже більше десяти років хронічно випереджає експорт. Різниця між ними досягає більше 8% ВВП, негативне сальдо торгового балансу України за 2019 рік склало 311 млрд грн.

Ситуація, що склалася у зовнішній торгівлі України на руку деяким «громадським організаціям», що підтверджує їх реакцієя на дану ініціативу Мінекономрозвитку. Цілі таких псевдопатріотів зрозумілі - впровадити ініціативи «іноземних партнерів» (за рахунок яких вони фінансуються), зробити Україну аграрно-сировинним придатком, майданчиком для «викруткового» складання імпортної техніки, з повним знищенням українських високотехнологічних галузей, зокрема транспортного машинобудування.

Починаючи з п’ятниці, 19 червня, розпочалася атака. Незважаючи на відсутність аргументів, опоненти кинули «башмак» під колесо, щоб загальмувати процес.

Мають місце зауваження опонентів про неконкурентність положень, запропонованих у проєкті постанови, звинувачення мало не в вирощуванні монополізму в Україні. Вони дозволяють собі говорити, що прийняття постанови буде перевищувати повноваження Кабінету Міністрів. Що впровадження локалізації нібито призведе до міфічного, але значного подорожчання закупівель (аж до 30%), втрат для бюджету. Що ця ініціатива, нібито, порушує міжнародні зобов’язання України. Що, нібито, зростуть корупційні ризики.

Ніхто з «критикуючих панів патріото-демократів» не дав жодної конкретної пропозиції щодо виходу з кризи, але тривають загальні заклики про необхідність «пошуку якогось виходу».

Триває маніпулювання поняттями і термінологією, використовується гра слів. У хід пущено безвідмовне для українця гасло «боротьба з корупцією». Аргументів ніяких. Розрахунків або доказів немає. Зате Мінекономрозвитку вже звинувачують у відсутності економічних розрахунків проєкту.

Postanova Kabmin 3

Postanova Kabmin 3

«Панове риночники»! Адже ви в змозі самі зробити свої економічні висновки з торішніх підсумків роботи економіки України. Це завдання для четвертого курсу студента економічного факультету університету. 

Але ж сьогоднішня ситуація в Україні вимагає чітких, а головне, швидких рішень і кроків.

Усе це можна було б назвати відвертою, нічим не аргументованою нісенітницею, якби вона виходила тільки від «низки громадських організацій» і не культивувалася настільки активно в Україні до 2020 року протягом останніх 10 літ через основні владні структури.

Невже знову наступимо на граблі?

Свого часу виконавча влада в Україні, починаючи від уряду Миколи Азарова і закінчуючи урядом Олексія Гончарука, на жаль, серйозно не займалися питаннями розвитку національного ринку, підтримки національного виробника. Так тривало більше 15 років.

Тоді ж з’явився гарний лозунг: «Вперед до Європи, там на нас чекають».
Що ми в результаті отримали?
«Безвіз» - свободу переміщення Європою та відтік працездатного населення.

А що стосується роботи за кордоном, то світова криза і коронавірус сьогодні показали, чим це може обернутися: літаки не літають, потяги не ходять, автобуси не їздять. Дістатися до місця роботи в Європу не можна, назад повернутися не можна. Коли там трапилася біда, то українських заробітчан просто викинули (тільки з Польщі повернулося близько 180 тис. громадян, а загальна кількість трудових мігрантів , які повернулися в Україну, за різними підрахунками сягає 2 млн осіб).

І найімовірніше це, на жаль, не остання епідемія в історії людства. Вона вплине на все, про що ми з вами говоримо. Ми це вже відчули сьогодні, зараз.

Рух України до Європейського Союзу є абсолютно правильним.
Українська експансія на світові та європейські ринки продукції та послуг, без сумніву, потрібна.

Але ж не ціною «нескінченних» політичних загравань, кредитів, не ціною перетворення в аграрно-сировинну напівколоніальну державу і дешевий ринок української землі.

Свого часу в Україні прийняли масу непродуманих рішень щодо зобов’язань міжнародного і внутрішнього ринку. «Терміново» вступили на невигідних для України умовах до СОТ, хоча бізнесмени заперечували, наводили вагомі аргументи проти, розуміючи, чим це може обернутися. Ми поверталися до цього питання в 2013-2014 роках. Ніхто не почув!

Ніхто не хотів слухати про мільярдні єврозатрати для того, щоб привести економіку України до вимог європейського ринку і стати на ньому конкурентними.

Але при цьому ухвалювалися рішення, що відкривали український ринок для іншої сторони. Приймалися рішення з «лібералізації ринку», а, простіше кажучи, «з безконтрольного зростання імпорту».

Говорити про нібито порушення правил договору про Асоціацію з ЄС або СОТ за таких обставин у країні просто некоректно, непристойно, якщо не сказати злочинно!

Сьогодні ситуація значно погіршилася

Ми втратили Крим і несемо колосальні втрати на Донбасі та Луганщині. Це більше 30% економіки України. Ми втратили центри промисловості, збудовано в 1930-1990 роках. Там залишилися українська техніка, обладнання, фахівці. Непоправні втрати.

А тепер ще й світова криза плюс коронавірус у 2019-2020 роках.

Чи не забагато для однієї України, яка оголосила себе відкритим міжнародним ринковим простором?

А чи відповідаємо ми сьогодні взятим на себе зобов’язанням?
А чи в змозі ми їх на собі нести?

Подивимося на значно більш благополучні країни Євросоюзу, на Китай, Індію, США. У них розвивається внутрішня економіка, ринок, конкурентне середовище. Вони давно дали преференції своїм, вітчизняним товаровиробникам, насамперед, при бюджетних закупівлях.
Але вони коректно блокують свої ринки від українського несировинного експорту, насамперед. Нас вони заблокували ще в 2013-2014 роках.

Діють за принципом: можливо, ви прийдете до нас завтра, але ми до вас прийдемо сьогодні. Та так, що завтра вас на вашому ринку може і не залишитися! Прийдемо зі своєю продукцією і товарами. Не освоювати у вас свої нові технології, а продавати кінцеву продукцію та ще за ваші бюджетні гроші, або позичені у нас під гарантії України. Ось така «політика» переважає.

Не можна навчитися грати на роялі, якщо тебе не пускають за рояль

Postanova Kabmin 4

Postanova Kabmin 4

Postanova Kabmin 6

Postanova Kabmin 6

Postanova Kabmin 5

Postanova Kabmin 5

Світова практика доводить, що локалізація виробництва техніки є локомотивом розвитку машинобудування і економік більшості країн. Локалізація в машинобудуванні забезпечує потужний мультиплікаційний економічний ефект - створення робочих місць, зокрема в суміжних промислових галузях, збільшення податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, розвиток високих технологій.

Реалізація даного пілотного проєкту нарешті зупинить розвал національної економіки, промисловості та зубожіння українського народу, а також буде сприяти реалізації урядових програм щодо виходу з кризи, зокрема «Програми стимулювання економіки для подолання наслідків епідемії COVID-19».

Впровадження нецінових критеріїв, заснованих на оцінці рівня локалізації при здійсненні закупівель тільки посилить конкуренцію. Світові виробники складної техніки можуть розглядати варіанти як створення власних виробництв в Україні (а це прямі інвестиції), так і брати участь у процедурах закупівлі в кооперації з вітчизняними виробниками.

Продукт з локалізацією, з урахуванням мультиплікаційного економічного ефекту для держави, буде вигіднішим, навіть якщо буде застосована преференція для національних виробників.

Як можна оцінити вплив на економіку України раніше прийнятих рішень щодо захисту внутрішнього ринку України по СОТ?   Вони сприяють розвитку України? Ні.

Так чому протягом останніх п’яти років наші радники і «порадники» не пропонують зміни?

Чому взяли за ікону Прозорро і вважають, що це сама довершеність? Чому ця «досконалість» не підлягає вдосконаленню у зв’язку з економічними обставинами в Україні та за її межами, що змінюються?

Чому останні зміни в ЗУ «Про публічні закупівлі», внесені в 2019 році, більше схожі на лакування старих положень закону ніж на його вдосконалення.

І чому опоненти говорять про втрати бюджету через можливе зростання ціни товару, що продається українським постачальником своїй же державі? Чому не рахують, скільки грошей принесе державі й бюджету отримана вигода від виробництва товарів в Україні? Чому не рахують в доходи бюджету податки від утворення нових робочих місць, руху грошової маси в країні, підвищення купівельної спроможності населення? Чому в цьому випадку ніхто не говорить про ринок праці в Україні, зростання його інтелекту, розвитку науки і техніки?

Треба все рахувати, панове, а не тільки пророкувати гіпотетичні втрати, пов’язані з «можливим подорожчанням продукції». Тому що ніхто не скасував і не збирається скасовувати Прозорро і переговорну процедуру. Ніхто не відмовляється орієнтуватися на ціни в Європі й світі.
А ось прикладів дорожнечі вітчизняних товарів на тендерах Прозорро в порівнянні з імпортними ви навряд чи знайдете в машинобудуванні.

Ви дозволяєте собі говорити про якість, не розуміючи того, як визначається якість продукту. Імпорт з Китаю - це зразок якості? На підставі чого ви провели знак рівності між імпортом і якістю? А чому ніхто не помічає товарів, що ми поставляємо на експорт. Ви бачите тільки те, що ми не робимо. Але, вибачте, не можна навчитися грати на роялі, якщо тебе не пускають за рояль.

Яким же нам малюють український ринок? Сировинним, зростаючим тільки на імпорті, з падаючим бюджетом. І це все тільки для того, щоб догодити МВФ та імпортерам.

Якщо національний виробник не зробить, не продасть продукцію і не заплатить податки до бюджету, то бюджету просто не буде. І що тоді будемо купувати через Прозорро? Що будуть робити 40 мільйонів українців?

У нас у країні давно форс-мажор. У нас у країні за фактом давно криза і надзвичайний стан. У нас давно є право на перегляд міжнародних зобов’язань, прийнятих 5-10 років тому.

Хто ще в Європі, крім України, знаходиться у стані війни? Ніхто. Ми рухаємося в бік перспективи колоніальної країни, а не економічно сильної, незалежної держави, що розвивається.

У нас є повільне сповзання економіки, починаючи з 1991 року і до цього дня.

До речі, про рівні правила гри

Нехай панове експортери їдуть в Україну, організовують тут бізнес і йдуть торгувати через Прозорро. Нехай везуть сюди технології, створюють робочі місця, платять податки. А правила гри, які розвалюють вітчизняну економіку, нам не потрібні. Бюджетні або позичені під гарантії України гроші повинні витрачатися переважно на українського виробника. Як в Німеччині, у Франції, Китаї, Індії, США та інших країнах.

Промисловий, машинобудівний Кременчук повністю підтримує проєкт постанови КМУ «Деякі питання реалізації пілотного проекту щодо здійснення закупівель техніки галузі машинобудування з підтвердженою ступенем локалізації виробництва» і рекомендує його прийняти на найближчому засіданні Кабміну.

Postanova Kabmin 1

Postanova Kabmin 1

Володимир Приходько,
член президії ФРУ,
член правління Кременчуцькоїміської організації роботодавців,
голова наглядової ради ПАТ «КВБЗ».

Прочитано 550 разів